Методи регулювання освітленості рослин

По відношенню до інтенсивності освітлення, рослини ділять на світлолюбні та тіньовитривалі. Деякі рослини можуть переносити невелике або недовготривале затінення – вони є відносно тіньовитривалими. Регулювання освітленості рослин – прийом, який використовується для створення максимально природних умов для рослин з урахуванням їх потреб.

Світло разом з повітрям, водою та поживними речовинами вкрай необхідне рослинам. Без світла немає фотосинтезу. Отже життєдіяльність рослин згасає, поки зовсім не припиняється. Деякі представники флори – особливо це стосується мешканців густих лісів – легко переносять сильне затінення. Але більшість овочевих, плодових та декоративних культур потребує яскравого сонячного світла, тобто відносяться до світлолюбних рослин .

При затінку, навіть частковому, продуктивність світлолюбних культурних рослин падає. Значно знижується якість плодів. Декоративні рослини втрачають привабливість. Досягти найефективнішого використання рослинами сонячного світла допоможе виконання низки рекомендацій:

1. Продумана та грамотна організація ділянки. З південного боку ділянки намагаються розміщувати невисокі рослини, а високорослі – ближче до північної. Сонце в нашій півкулі здійснює свій біг південною півсферою небосхилу. Тому тінь від високих дерев падатиме у бік півночі. При цьому більш низькорослі рослини, що ростуть на південь від високих, не страждатимуть від нестачі сонячного світла.
2. Дотримання оптимальних схем висіву та висадки рослин. Занадто близька відстань між деревами призводить до взаємного затінення.
3. Своєчасне проріджування надмірно густих сходів.
4. У спорудах захищеного ґрунту, при вирощуванні овочевих культур у будинках та квартирах для покращення розвитку рослин застосовують штучне досвічування рослин. Особливо це актуально при вирощуванні розсади у лютому-березні, коли кількість яскравих сонячних днів недостатня.

Відносно стійкими до нетривалого затінення є деякі ягідні чагарники (смородина, аґрус, малина), багаторічні зелені культури (щавель, ревінь), а також велика кількість декоративних рослин. Ця група не дуже критично реагує на нестачу світла. Однак найкраще почувається, коли перебуває у тіні протягом декількох годин, а не всього дня.

Ті ділянки, куди сонце мало заглядає, краще використовувати під будівлі – сарай. лазню, альтанку. А для озеленення таких місць найкраще підходять тіньовитривалі декоративні культури – папороті, конвалії, гіацинти, бирючина, барбарис, деякі види ялівцю, тощо.

Іноді виникає необхідність штучного затінення рослин. Це потрібно для адаптації розсади до умов відкритого ґрунту, покращення укорінення пересаджених рослин. Регулювання освітленості рослин в таких випадках здійснюють, притінюючи їх за допомогою матеріалів, що частково затримують світло.

Для створення слабкого затінення застосовують агроволокно. Цей легкий матеріал не вимагає каркасу і може укладатись прямо на рослини. Краї полотна при цьому слід закріпити, щоб агроволокно не зірвало вітром.

Для більш сильного затінення застосовують спеціальні сітки (тенти). Їх розтягують на спеціально змонтованому каркасі, роблячи горизонтальний навіс або арку над рослинами. Також сітку можна натягувати вертикально. В цьому випадку тінь на рослини падає частину дня. До того ж сітка, крім затінювання, виконує функцію забору.

Тенти в асортименті представлені у продажу. Більш щільні сітки створюють густішу тінь. За умови акуратного використання вони можуть прослужити кілька сезонів.