Мінеральні добрива. Класифікація
Багато садівників та городників є затятими противниками використання «хімії» на власній присадибній ділянці. Проте, при розумному використанні, мінеральні добрива дозволяють досягти відмінних результатів, отримати екологічну та безпечну продукцію.
За своїм хімічним складом мінеральні добрива являють собою солі. Поживні елементи в них містяться у високій концентрації та, як правило, у доступній рослинам формі. Мінеральні добрива легко вносити, вони мають високу швидкодію. Тобто, можуть використовуватися, як засоби «швидкого реагування» при виявленні гострої нестачі певного елемента живлення.
Мінеральні добрива бувають простими (містять один макроелемент) та комплексними (містять декілька макроелементів). Іноді добрива бувають рідкими, у вигляді розчинів (наприклад, аміачна вода). Але зазвичай вони реалізуються сухими, у порошковій або гранульованій формі.
Також мінеральні добрива класифікують за їх складом.
Азотні добрива. Містять азот у нітратній та/або аміачній формі, а також у формі аміду вугільної кислоти (карбамід). Всі азотні добрива легко розчиняються у воді. Тому їх можна ефективно використовувати для кореневих та позакореневих підживлень. Через високу розчинність, азотні добрива небажано використовувати при осінньому внесенні – азот легко вимивається з кореневмісного шару ґрунту рясними опадами та талими водами в осінньо-зимовий та ранньовесняний період. Найбільш поширеними азотними добривами є аміачна селітра, карбамід.
Фосфорні добрива. Бувають легко- і слаборозчинними. Вносяться як восени, під час основного обробітку ґрунту, так і навесні – під культивацію або боронування. Фосфорні добрива можна використовувати також безпосередньо під час посіву/посадки. Ефективні вони також і для підживлення рослин в період вегетації. Представники фосфорних добрив: суперфосфат простий, суперфосфат подвійний, фосфоритне борошно .
Калійні добрива. Являють собою солі калію, в основному хлорид або сульфат. Варто пам’ятати, що хлор шкідливий для більшості овочевих та плодових культур. Тому такі добрива краще або не використовувати зовсім, або вносити восени. За зиму хлор частково вивітриться, частково вимиється з ґрунту. Категорично не допускається внесення хлоридів під пасльонові (картоплю, томати, перець). Сульфат калію дещо дорожчий за хлорид, проте є більш цінним і безпечним добривом. Подібно до фосфорних, калійні добрива можна використовувати в різні терміни внесення. Основні хлорні калійні добрива – калійна сіль, хлорид калію. Не містять хлору – сульфат калію, калімагнезія, калімаг.
Комплексні добрива. Містять два і більше макроелементів. В залежності від складу виділяють азотно-фосфорні, азотно-калійні, азотно-фосфорно-калійні добрива. Останнім часом з’явилися спеціальні збалансовані мінеральні добрива, збагачені мікроелементами, наприклад «Для овочів», «Для саду», які не містять хлору. Їхнє використання виправдане, навіть незважаючи на дещо підвищену ціну. Приклади комплексних добрив – нітроамофоска, калійна селітра, амофос .
Мікродобрива . Мікроелементи мають велике значення для зростання та розвитку рослин. У продажу широко представлені вже готові до використання суміші або розчини. Вони можуть містити як один мікроелемент, так і їх комплекс. Мікродобрива рекомендують вносити способом позакореневого підживлення рослин. Особливо це актуально на кислих або лужних ґрунтах. Таке використання добрив більш ефективне, рослини майже миттєво на нього реагують.
Ще один плюс готових мікродобрив – корисні речовини знаходяться в них, як правило, у швидкорозчинній формі. Це означає, що вони більш ефективні, доступні для рослин і нейтральні по відношенню один до одного. У разі самостійного приготування суміші мікроелементів, необхідно враховувати допустимість їх змішування.
Представники мікродобрив – сульфат магнію, сульфат цинку, борна кислота тощо.
Під час використання мінеральних добрив слід дотримуватись певних правил. Не треба завищувати рекомендовані норми внесення мінеральних добрив. Крім цього, добрива бажано вносити не однократно, а в декілька прийомів. Це дозволяє не збільшувати надмірно концентрацію солей ґрунтового розчину.
Роблять це наступним чином. Спочатку визначаються з річною нормою внесення добрив під кожну культуру, або на ділянку загалом. Половину річної норми вносять восени, чверть – навесні, перед посівом, а залишок використовують для підживлення. Азотні добрива восени, як правило, не вносять, а використовують 50% навесні і 50% – при підживленні рослин у початкові фази росту.
І в жодному разі не варто забувати про сидерати, гній, торф, золу. Найкращі результати досягаються при грамотному поєднанні органічних та мінеральних добрив.