Колорадський жук та боротьба з ним
Колорадський жук за сторіччя зі своєї появи в Європі став найдокучливішим головним болем для картоплярів. До речі, окрім картоплі, ця комаха дуже полюбляє баклажани. А при відсутності улюблених культур може харчуватись томатами, перцем та навіть дикорослими представниками родини Пасльонових. Ця комаха стійка, плодовита, ненажерлива і не має на нашому континенті природних ворогів. Крім людини, звичайно. Людина вигадала багато методів боротьби з колорадським жуком. Але найбільш ефективними з них були і залишаються заходи хімічного захисту культури. Тобто застосування хімічних препаратів проти комах – інсектицидів. Але і тут є проблема – колорадський жук дуже стійкий до різноманітних отрут. До того ж комаха швидко виробляє резистентність (стійкість) до найновіших препаратів. А особливості життєвого циклу жука дозволяють перечекати несприятливі умови.
Таємниці поширення колорадського жука
Батьківщиною колорадського жука нині вважають не американський штат Колорадо, а мексиканський штат Сонора. А вже звідти жук поширився на північ, до Колорадо, де певний час харчувався дикими пасльоновими. До вибухового спалаху чисельності популяції жуків призвело завезення американськими переселенцями культурної картоплі з Південної Америки. За 25 років колорадський жук захопив територію до східного узбережжя США. В 1877 році жук потрапив до Європи. Але того разу шкідник був швидко знищений.
Друга хвиля атаки Старого Світу почалась під час Першої світової війни. Жука, скоріше за все, завезли з провіантом для американського гарнізону у Франції. Європейці мали занадто багато клопоту окрім боротьби з карантинними комахами і жук без проблем почав свій наступ. За півсторіччя він охопив всі картопляні поля Європи, ставши їх ворогом №1.
На територію нашої країни жук залетів від угорців та словаків приблизно у 1958 році. Відсутність природних ворогів, висока популярність картоплі, вирощування її без сівозміни у кожному дворі та дачній ділянці, низький рівень агротехніки, безконтрольне застосування пестицидів, та м’які сприятливі кліматичні умови призвели до того, що жук отримав стійкість проти більшості класів отрут і міцно закріпився на наших землях.
Легенди про десантування колорадських жуків з літаків американських імперіалістів на поля Східної Німеччини народились в надрах Штазі і широко підтримувались радянською пропагандистською машиною. Зі сторінок «Правди» та «Труда» ці байки перекочували в фольклор наших улюблених бабусь та дідусів і закріпились у вітчизняній міфології.
Колорадський жук. Особливості біології
Надто зупинятись на описі комахи не варто. Цей смугастий жук знайомий кожному. колорадського жука має коротко-овальне тіло довжиною близько 10 мм. Широкої безпомилкової упізнаваності колорадському жуку надають жорсткі світло-жовті надкрила зі специфічними поздовжніми полосами чорного кольору, по п’ять на кожному.
Самка жука може відкладати до 700 яєць, групами, приблизно по 30 шт. в кожній. Яйця – яскраво-жовті, іноді – помаранчеві, овальні, 1,0 – 1,4 мм довжиною, розташовані з нижнього боку листової пластинки. Яйця відкладаються на протязі всього вегетаційного періоду картоплі і споріднених з нею культур.
Ембріональний розвиток, в залежності від температурних умов, може тривати 1-3 тижні. Личинки першого віку – дрібні, майже чорні. Спочатку личинки живляться на нижній поверхні листка, а потім переміщуються до ніжних соковитих верхівок пагонів. За свій розвиток личинка колорадського жука тричі линяє. Тобто, розрізняють 4 віки личинок. Розвиток личинок першого-третього віку триває 2-3 дні, четвертого – від 4 днів до тижня. Личинки старших віків – червоні, м’ясисті, з опуклими спинками і двома рядами чорних цяток по боках. Вони дуже ненажерливі і здатні знищити плантацію картоплі за лічені дні, залишивши по собі тільки стебла з черешками та жилками листків.
Чим обумовлена стійкість колорадського жука
Колорадський жук харчується рослинами родини Пасльонових. Здебільшого це отруйні рослини, що містять соланін, скополамін та інші алкалоїди, що можуть використовуватись в тому числі, як інсектициди. Тим не менш, колорадському жуку це зовсім не шкодить.
Отрута, що накопичується в тканинах жука робить його небезпечним та нецікавим для більшості місцевих хижих комах та птахів. А завезення з Колорадо і Мексики природних ворогів картопляного жука не призвело до бажаного результату – вони не прижились в умовах Європи.
Ще одна особливість колорадського жука – це його властивість швидко адаптуватись до нових отруйних сполук. За декілька років популяція жука виробляє суттєву або повну резистентність до найновіших інсектицидів. Це призводить до того, що препарати, ефективні минулого сезону, погано діють в році нинішньому. А пошук дієвих засобів займає певний час, за який личинки колорадського жука нищать труд городника.
За сезон відроджується 2-3 покоління шкідника. Всі покоління дуже чисельні. Частина жуків впадає в літню діапаузу, що може тривати до місяця. Частина – засинає на період від 1 до 10 днів. Ще частина заглиблюється в ґрунт на глибину 10-50 см та впадає в глибоку зимову діапаузу, що триває від 1 до 3 років. Такі особливості життєвого циклу дозволяють колорадському жуку переживати несприятливі умови, чергування культур в сівозмінах, обробку пестицидами, та інші негативні фактори. Не дивно, що боротьба з колорадським жуком настільки важка.
Боротьба з колорадським жуком
Запобігти поїданню сходів картоплі першими жуками дозволяє сівозміна. Не бажано вирощувати картоплю на тому самому місці кожен рік. Краще повертати його на ту ж ділянку не раніше, ніж за 4 роки. Проте навіть 2-3 роки будуть мати видимий ефект. Нажаль, сама лише сівозміна не служить гарантією від колорадського жука.
Першими весною з’являються жуки, що 2-3 роки знаходились в діапаузі. Через 2 дні вони починають харчуватися сходами картоплі, картопляним лушпинням, розсадою томатів, перцю, баклажанів. Ще через 3-5 днів жуки спарюються і самки починають відкладати яйця. В цей час ефективним є ручне збирання і знищення жуків будь-яким ефективним способом. Аби тільки вистачило фантазії та часу.
Перші жуки, що з’явились – доволі слабкі та уразливі. Тому відносно ефективною проти них може бути передпосівна обробка бульб спеціальними протруйниками: Матадор, Тирана, Тексіо Велум (стара назва – Престиж).
Приблизно під час появи перших яйцекладок відбувається масовий вихід колорадського жука на поверхню та заселення ним картоплі. З цього моменту все змінюється дуже швидко. При відсутності заходів боротьби, через три-чотири тижні від плантації залишаться тільки голі стебла. Якщо на невеликих діляночках жуків все ще можна збирати вручну, то на площах більше сотки доводиться застосовувати інсектициди. При цьому перевагу слід надавати сучасним новим препаратам. Детально про найбільш дієві інсектициди, що гарантовано допоможуть позбутися колорадського жука – у наступній статті.