Зберігання картоплі

Багато городників закладають бульби картоплі на зберігання відразу ж після збирання. Це допустимо, проте часто призводить до підвищених втрат урожаю. По-перше, у сховище потрапляють коренеплоди із прихованою інфекцією, яку важко виявити при збиранні. Надалі, вони є джерелом зараження. По-друге, різка зміна температури та вологості, яка відбувається при переміщенні бульб з поля в сховище, теж не сприяє їхній лежкості. Такі бульби передчасно проростають, в’януть, втрачають корисні властивості.

Підготовка картоплі до закладки у сховища

Період спокою різних сортів може відрізнятись за часом. Ранні сорти менше підходять для тривалого зберігання. Вони, як правило, рано утворюють проростки, втрачають поживні речовини. Тому їх зберігають лише кілька місяців, використовуючи в першу чергу. Середні та пізні сорти, особливо попередньо підготовлені до зберігання, мають більш тривалий період спокою і можуть зберігатися до наступного врожаю. Тому рекомендуємо вирощувати кілька сортів різних термінів дозрівання та зберігати їх окремо.

Для успішного та тривалого зберігання бульби слід підготувати, щоб поступово зменшити активність фізіологічних процесів. Відбувається це при поступовому охолодженні бульб у полі, при хорошій вентиляції та відсутності світла. Для цього зібрані та відсортовані на фракції бульби зсипають у купи. Ці купи вкривають соломою, сіном. Потім, з метою захисту від світла та опадів – чорною плівкою або брезентом. Щоб вітер не зірвав укриття, його надійно закріплюють. У такому вигляді картопля повільно охолоджується і «засинає».

Поступове охолодження бульб відбувається за рахунок зниження середньодобових температур. Процес цей може тривати 30-60 днів, приблизно до початку жовтня. За цей час загоюються механічні пошкодження, отримані при збиранні. А самі бульби занурюються у період спокою. У цей час можуть виявитися приховані хвороби. Після підготовчого періоду врожай перебирають, видаляючи хворі бульби, і закладають на постійне місце зберігання.

Зберігання картоплі у льоху

Найбільш пристосованими спорудами для зберігання картоплі є льохи та підвали, обладнані вентиляцією для регулювання температури, вологості та газообміну. Картоплю при цьому можна зберігати насипом, у ящиках, джутових мішках або спеціальних овочевих сітках. Поліетиленові мішки через погану вентиляцію підходять слабо. У крайньому випадку їх не зав’язують. Для кращої циркуляції повітря можна зробити кілька додаткових отворів на різній висоті мішка.

Оптимальна температура зберігання становить +2…+5⁰ С, вологість – 80-90%. Ці показники можна частково регулювати вентиляцією. Якщо повітря сильно пересушене – стіни та підлогу у сховищі періодично збризкують водою. Можна зволожити і самі бульби. Але тільки в тому випадку, якщо вони не мають ознак хвороби. Крім того, можна вкрити бульби зверху плівкою. Але не щільно, а так щоб повітря вільно циркулювало під нею.

У процесі зберігання бульби регулярно перебирають, вибраковуючи хворі та гнилі. Паростки, що з’явилися, обламують – це сприяє збереженню поживних речовин і вологи в бульбах.

У міських умовах невелику кількість картоплі можна зберігати у холодильнику. До морозів для зберігання картоплі використовують балкони. Недовго картоплю можна зберігати в житловому приміщенні при кімнатній температурі. Для запобігання позеленінню бульб, їх зберігають у темряві.

Зберігання картоплі у полі

За відсутності спеціалізованих споруд картоплю успішно зберігають у полі. Для цього на підвищеній ділянці, де затоплення якої талими водами виключено, викопують траншею. Глибина траншеї повинна бути розрахована так, щоб коренеплоди не затопило ґрунтовими водами. Вона може становити, в середньому, 0,5-0,7 м. Додатково на дні траншеї можна обладнати дренаж. Ширина траншеї становить 0,7-1,0 м. А її довжина вибирається довільною, але достатньою, щоб вмістити весь урожай. На сипких ґрунтах стінки траншеї зміцнюють дошками, щитами.

По довжині траншеї через кожні 1,5-2,0 м встановлюють вертикальні короби для вентиляції. Їх можна виготовити, нещільно сколотивши разом 3-4 дошки. Ще простіше використовувати для цієї мети готові оцинковані вентиляційні або пластикові каналізаційні труби. У нижній частині вентиляційного каналу на різній висоті роблять кілька отворів, приблизно 5см в діаметрі. На вершині вентиляційної труби встановлюють захист від потрапляння опадів: парасольку, козирок. У сильні морози вентиляцію зменшують, заткнувши вентканали соломою. За старих часів для вентиляції використовували поставлений вертикально пучок стебел очерету, рогозу, кукурудзи або соняшника.

Картоплю в траншею закладають до висоти, що трохи перевищує поверхню ґрунту, а потім вкривають шаром соломи товщиною 50-70 см, щільною плівкою, і шаром землі 20-40 см. Укриття повинно виступати на 50-70 см за краї траншеї.

На ділянках з близьким рівнем ґрунтових вод картоплю зберігають у буртах – довгих надземних або частково заглиблених у землю (25 см) насипах. Ширина бурта становить 2 м, довжина – довільна, висота насипу картоплі – 1 м. По центру бурта, через 2-3 м, облаштують вертикальні вентиляційні короби. Товщина шару соломи становить 50-70 см. На початку солому додатково присипають шаром землі в 10 см. При настанні холодів товщину землі доводять до 20-30 см. По периметру бічних скатів бурта викопують канавки для відведення води.

На невеликих ділянках потреба у буртах та траншеях буває зайвою. Тут більше підійде квадратна чи кругла яма. А замість бурта картоплю можна зберігати насипом в одній купі. При цьому не забуваємо про вентиляцію та укриття достатнім шаром соломи та ґрунту.

Картоплю з польових сховищ відбирають за необхідності. Робити це краще у безморозні дні. Землю і солому відгрібають беруть бульби для своїх потреб. Візуально контролюють стан коренеплодів, що лишаються. Солому та землю потім повертають на місце.

Зберігання посадкового матеріалу картоплі

Картоплю, призначену для висадки наступного року, зберігають так само, як і продовольчу. Для підвищення лежкості насіннєвих бульб, одразу ж після збирання їх озеленюють. Роблять це протягом 10-20 днів, розклавши бульби в 1-2 шари в тіні. Не забувають вжити заходів для захисту бульб від потрапляння опадів та прямих сонячних променів. Періодично бульби перевертають, щоб вони повністю озеленилися. Далі бульби складають у ящики, які позначають етикетками з назвою сорту та зазначенням групи його стиглості. Потім ящики переносять на місце постійного зберігання.

Поодинокі передчасні проростки можна видаляти. Одночасно з цим краще знизити температуру у сховищі. При масовому проростанні насіннєвих бульб, їх, залежно від пори року, або висаджують, або використовують для отримання додаткового матеріалу (проростки, відводки, розсада).