Біологічні та морфологічні особливості томата

Морфологічні особливості томата часто зумовлюють вибір технології його вирощування. Тому знання біології томата вкрай важливе для успішного культивування цієї рослини.

Томат – багаторічна (у культурі – однорічна) трав’яниста рослина. Належить до групи тепло- та світлолюбних культур. Абсолютно не переносить заморозки, погано росте і плодоносить за низьких температур. При температурах нижче +10°С втрачає здатність всмоктувати вологу з ґрунту та в’яне. В умовах недостатнього освітлення знижується інтенсивність росту рослин, пагони тоншають і витягуються. При цьому квітки часто обсипаються без утворення зав’язі. Плоди дрібнішають та стають несмачними, затягується період їх дозрівання. Оптимальна температура для вирощування коливається від 20 до 25°С. (при достатньому зволоженні ґрунту – до 30°С).

Коренева система томата досить потужна, до 2 метрів у діаметрі. При безрозсадному способі вирощування – стрижнева. В розсадній культурі – мичкувата. Основна маса коренів зосереджена в орному шарі ґрунту.

Молоді стебла помідору – округлого перерізу, надалі – ребристі. У нижній частині на стеблах часто утворюються додаткові корені. Городники використовують цю особливість для поліпшення живлення рослин, підгортаючи стебла вологим ґрунтом. В пазухах листя на головному стеблі утворюються пагони другого порядку – так звані пасинки. У період початкового росту, цвітіння та зав’язування плодів, стебло томата прямостояче. В подальшому пагони лягають на ґрунт.

За особливостями росту, сорти томата поділяють на дві основні групи – детермінантні та індетермінантні. Центральне стебло детермінантних  (низькорослих) помідорів утворює кілька квіткових кистей і припиняє ріст, закінчуючись суцвіттям. Те саме відбувається і з пасинками. У індетермінантних (високорослих) сортів ріст не обмежується квітконосом і продовжується аж до похолодання або виснаження рослини. Приналежність сорту до тієї чи іншої групи необхідно знати, оскільки технології вирощування високорослих та слаборослих томатів суттєво відрізняються.

Листя досить велике, опушене, роздільно-розсічене, у деяких сортів листя нагадує картопляне.

Квіти – дрібні, жовті, зібрані в суцвіття-кисті різноманітного розгалуження. У ранньостиглих низькорослих томатів перша кисть утворюється над 6-7 листком, у пізньостиглих – над 8-11. У низькорослих томатів кисті розміщуються на стеблі через кожні 1-2 листи, у високорослих – через 3-4.

Томат – самозапильна рослина. Здатність квітів зав’язувати плоди знижується за низьких температур або за умови поєднання високих температур з низькою вологістю повітря.

Плід томата – багатокамерна ягода. Форма, розміри і забарвлення плодів дуже різноманітні. Величина плодів коливається від розмірів ягоди смородини до півкілограмових гігантів. Колір стиглих плодів може бути червоний, рожевий, жовтий, оранжевий, червоно-фіолетовий, зелений. Іноді плоди двокольорові, наприклад, червоний плід має зелену або помаранчеву пляму навколо плодоніжки. Форма може бути правильною та неправильною, ребристою, а також округлою, плоско-округлою, сливовидною, перце- та грушоподібною. Така різноманітність форм і кольорів не може залишити городника байдужим. Тому вирощування томатів практично ніколи не обмежується лише одним-двома сортами.