Опис та господарське використання редиски

Редиска – однорічна (рідше – дворічна) рослина родини Капустяні.  На початку вегетації формує коренеплід і розетку листя, потім – викидає квітконоси на високих розгалужених стеблах, цвіте і формує плоди-стручки з насінням.

У їжу вживають в основному коренеплід, утворений з верхівки центрального кореня і підсем’ядольної частини стебла.  У фазі другого-третього справжнього листка первинна кора кореня тріскається (цю фазу називають линькою коренеплоду), корінь починає збільшуватися в розмірах, формуючи коренеплід.  Форма коренеплодів редиски різноманітна – від плоскоокруглої, до витягнутої веретеноподібної і конусної. Колір шкірки – червоний, фіолетовий, жовтий, рожевий, білий, червоний з білим кінчиком. М’якуш, як правило, сніжно-білий. Але іноді він має кольорові вкраплення, відповідні кольору кори коренеплоду.

Специфічний гострий смак редиски обумовлений гірчичною олією. Вона сприяє підвищенню апетиту, поліпшенню травлення.  Редиска містить мікроелементи (калій, натрій, магній, залізо, фосфор, фтор), вітаміни групи В, аскорбінову кислоту.  Редис рекомендується вживати в їжу при розладах травлення, цукровому діабеті, авітамінозах.

Цікаво, що листя редиски містить більше корисних речовин, ніж коренеплід. Листя тушкують, відварюють, або вживають в свіжому вигляді, додають в салати.

Для успішного вирощування редиски, отримання гарного врожаю, варто ознайомитись з біологічними особливостями редиски. Це допоможе уникнути помилок, допоможе зрозуміти окремі моменти технології культивування цієї культури.