Оптимізація кислотності ґрунту. Ефективні способи

Більшість сільськогосподарських культур краще ростуть і розвиваються на ґрунтах нейтральних або слабокислих за своїм хімічним складом. Оптимізація кислотності ґрунту ще називається хімічною меліорацією. Її суть полягає у нейтралізації надлишкової кислотності або лужності, приведенні величини pH до оптимальних значень. Крім цього, хімічна меліорація включає в себе заходи, що направлені на зниження надмірного вмісту шкідливих для рослин водорозчинних сполук: натрію, хлору, карбонатів та інших.

Кислі ґрунти

Основним способом зниження кислотності ґрунту є її вапнування – внесення вапняних добрив.  Хімія процесу заснована на заміщення вільних іонів водню на іони кальцію і магнію.  Позитивним побічним ефектом вапнування є збагачення ґрунту кальцієм і магнієм, які є поживними елементами для рослин.

Метою вапнування ґрунтів є доведення pH до 6 … 6,5.  Застосовувані матеріали: гашене вапно, мелений вапняк, крейда, доломітовий вапняк, мелений ракушняк.  Найкращими матеріалами для вапнування є вапняк і доломіт, так як містять в своєму складі не тільки кальцій, але магній.  Найбільш ефективні – вапно, доломіт.  Самий швидкодіючий матеріал – вапно.

Розрахунок норм внесення проводиться різними способами.  Для невеликих присадибних господарств найбільш підходить приблизний розрахунок на основі показника pH з урахуванням гранулометричного складу ґрунту. Необхідні дані можна отримати, скориставшись довідником городника

Внесення вапняних добрив здійснюють восени, під перекопування.  Слід пам’ятати кілька правил:

• великі норми вапняних добрив краще розділити на декілька менших. Вносити їх поступово, декілька років. Взагалі, слід уникати разового внесення великих норм вапна;
• швидкодіючі вапняні матеріали вносять під культури, які погано переносять підвищену кислотність;
• в разі, якщо внести весь розрахований обсяг вапна не є можливим, допускається внесення малих норм в верхній шар ґрунту, навесні, спільно з боронуванням;
• на третій-четвертий рік проводиться контроль pH ґрунту на ділянці і приймається рішення про внесення додаткових доз вапна;

Варто відзначити, що зниження кислотності ґрунту сприяють підвищені дози деяких добрив: попелу, калімагнезії та її похідних.

Карбонатні ґрунти

Карбонатні ґрунти слаболужні за своєю реакцією.  Характеризуються підвищеним вмістом гідрокарбонату кальцію.  Карбонатні ґрунти не вимагають радикальних методів хімічної меліорації.  При вирощуванні сільськогосподарських культур, кальцій поступово виноситься рослинами. Як правило, pH з часом знижується сам по собі.  Для поліпшення карбонатних ґрунтів вносять підвищені норми органічних добрив (гній, торф, перегній, тирса), а також деяких мінеральних добрив (сульфат калію, сульфат амонію).

Солонцюваті ґрунти, солонці, солончаки

Для нейтралізації характерного для солонців підвищеного вмісту з’єднань натрію та інших водорозчинних солей в ґрунті застосовують гіпсування – внесення гіпсу (CaSO₄ • 2H₂O) в дозі 0,3-1,5 кг / м², в залежності від ступеню засоленості.

Гіпс вносять у два прийоми – перший раз під оранку, другий – під весняну культивацію.  Найкращі результати дає гіпсування в комплексі з зрошенням, снігозатриманням, внесенням органічних добрив.  Крім того, необхідно вжити заходів для зниження рівня ґрунтових вод з метою недопущення повторного засолення кореневмісного шару ґрунту.

Оптимізація кислотності ґрунту є важливим методом агротехніки. Хімічна меліорація суттєво покращує умови зростання рослин. В свою чергу це веде до підвищення їх продуктивності.