Селекція та класифікація садової віоли

Сучасна класифікація ділить всі види віоли, як природні, так і штучні, на основні групи. Вони відрізняються походженням, певними морфологічними та біологічними особливостями і використанням у ландшафтному дизайні. Класифікація віоли стає більш зрозумілою, якщо познайомитись з історією селекції цієї декоративної рослини. З цього і почнемо.

Історія селекції віоли

Сучасна садова віола, яку ми висаджуємо на клумбах (віола Віттрока), не існує в дикій природі. Це результат тривалої та кропіткої роботи європейських селекціонерів, яка розпочалася у XIX столітті в Англії. Місцеві садівники схрещували різні види диких фіалок (триколірну, лугову, алтайську). Вони хотіли отримати квіти з більшими пелюстками та незвичним забарвленням.

Незабаром були виведені гібриди, у яких на нижніх пелюстках з’явилася велика темна пляма. Саме цей малюнок зробив віолу схожою на «обличчя» і забезпечив їй шалену популярність у Європі.

Своє офіційне наукове ім’я – Viola × wittrockiana – культурна великоквіткова віола отримала на честь шведського професора ботаніки та директора Бергіанського ботанічного саду Вейта Віттрока, який присвятив багато років дослідженню та класифікації цього гібридного виду.

В наш час селекція віоли не зупинилась. Вона направлена на отримання великоквіткових, рясноквітучих рослин, стійких до природних умов, хвороб, старіння. Зараз, в основному, випускаються не сорти, а гібриди віоли – продукти видового та міжвидового схрещування. Для цього залучаються інші представники роду Віола та використовуються перспективні технології генної інженерії.

Сучасна класифікація віоли

Рід Віола налічує понад 500 видів, але в декоративному садівництві та ландшафтному дизайні України домінують наступні групи:

Віола триколірна (Viola tricolor)

Дикорослий вид, який став основою для багатьох культурних форм. Має невеликі видовжені квітки, де верхні пелюстки зазвичай фіолетові, бокові – світліші, а нижня – жовта. В офіційному ландшафтному дизайні використовується рідко, переважно в садах природного та екологічного спрямування.

Віола Віттрока (Viola × wittrockiana)

Це складна гібридна група, отримана в результаті схрещування фіалки триколірної, алтайської, жовтої та інших видів.

Утворюєнайбільші квітки (від 5 до 11 см у діаметрі). Вони можуть бути однотонними, двоколірними або з контрастними плямами («вічками») та штрихами («вусами») по центру. Пелюстки бувають рівними або гофрованими (серія Frizzle Sizzle).

Є ампельні серії сортів (наприклад, легендарна серія Cool Wave F1) – чудово підходять для вирощування у балконних ящиках та кашпо.

Вирощується як дворічник (посів у липні для цвітіння весною наступного року) або як однорічник (посів на розсаду в лютому).

Віола рогата (Viola cornuta)

Багаторічна фіалка, яка походить з Піренеїв. Квітки дрібніші (2–4 см), але їх кількість на кущі в рази більша. Названа «рогатою» через помітну вигнуту шпорку на тильній стороні квітки. Кущі компактні, щільні, розростаються підземними пагонами, утворюючи суцільний килим.

Віола рогата – справжній багаторічник. На відміну від віоли Віттрока, вона значно легше переносить літню спеку, не витягується і зберігає охайний вигляд куща протягом кількох років.

Віола Вільямса (Viola × williamsii)

Гібрид віоли Віттрока та віоли рогатої. Від рогатої віоли відрізняється крупнішими квітками, від віоли Віттрока – ароматом квітів. Може вирощуватись, як багаторічна рослина.

Далі розглянемо, як ці групи використовуються у ландшафтному дизайні.