Шкідники та хвороби картоплі

Шкідники та хвороби завдають величезної шкоди врожаю картоплі. Тому успішне вирощування цієї культури неможливе без проведення обприскувань пестицидами. Ця стаття присвячена захисту картоплі від основних, найпоширеніших та найнебезпечніших шкідливих організмів. Додаткові докладні матеріали доступні за посиланнями в тексті.

Загальні рекомендації щодо використання пестицидів

Зазвичай аматори не використовують на городі хімічні засоби боротьби зі шкідниками та хворобами. Картопля є винятком. Адже пошкодження рослин колорадським жуком часто мають катастрофічний характер, а ручний збір та відлякування цього шкідника настільки важкі та неефективні, що за обприскувач беруться навіть найзатятіші шанувальники екологічної продукції.

Сучасні препарати малотоксичні для людини та тварин. Незначне порушення правил їх використання не тягне за собою серйозні наслідки. Однак і абсолютно безпечними їх не назвеш.

Найбільш типові помилки при використанні пестицидів:

• застосування застарілих препаратів;
• приготування розчину у неправильних пропорціях;
• недотримання максимально допустимої кількості обробок одним препаратом за сезон;
• робота без засобів індивідуального захисту.

До кожного препарату додається інструкція. Там стисло наведено, як правильно та максимально ефективно його використовувати. І рекомендація може бути тільки одна – точно дотримуватися цих правил. Тоді і шкідників поборете, і отримаєте екологічно безпечну продукцію.

Часто городники борються лише з колорадським жуком, не приділяючи належної уваги викоріненню хвороб. Однак ушкодження картоплі такими захворюваннями, як фітофтороз, макроспоріоз, парша бульб — хоч і не призводять до повної втрати врожаю, але бувають дуже відчутними. Як правило, хвороби пошкоджують надземну частину рослин. Це знижує врожай і саме по собі вже є небажаним. Але основна шкода від хвороб спостерігається у разі, коли інфекція від бадилля передається бульбам. Під час збирання така картопля практично не відрізняється від здорової. Але при зберіганні хвороба прогресує, бульби загнивають, заражаючи сусідні. Хворі бульби стають непридатними для харчування. А втрати врожаю при зберіганні бувають дуже відчутними.

Крім цього, початкове поширення деяких захворювань (наприклад, фітофторозу) на картоплі часто призводить до перекидання інфекції на томати.

Шкідники та хвороби картоплі. Агротехнічні методи боротьби

Спостережливі городники помітили, що найбільше уражуються патогенами ослаблені рослини. Значною мірою це справедливо і для картоплі. Тому методи, що направлені на отримання потужних рослин – ретельний вибір посадкового матеріалу, його обробка перед посадкою, удобрення, полив, боротьба з бур’янами, розпушування ґрунту – значно зменшують негативний вплив шкідливих організмів.

Тривале вирощування картоплі на одному місці призводить до накопичення на ділянці шкідників та збудників хвороб. У такому разі пошкодження рослин часто відбувається ще на критичній фазі їх розвитку – під час сходів. Тому дуже важливо дотримуватися сівозміни. Або хоча б висівати сидерати. Краще використовувати ті з них, які сприяють оздоровленню ґрунту від шкідників, особливо ґрунтових (наприклад, люпин, фацелія, редька олійна, гірчиця).

Захистити рослини від шкідників і значною мірою від хвороб допомагає укриття їх плівкою або агроволокном. Особливо рекомендується такий захист посівам, призначеним для отримання раннього врожаю, де застосування хімічних препаратів небажане.

При незначній кількості шкідників та слабкому поширенні хвороб можна застосовувати препарати біологічного походження. Великим плюсом біопрепаратів є їх екологічна безпека.

Шкідники картоплі

Картопля сильно пошкоджується шкідниками. Найбільш небезпечний із них – колорадський жук – може повністю знищити надземну частину рослин за лічені дні. Однак і інші комахи поїдають листя, бульби, коріння рослин, п’ють їхній сік. Крім того, шкідники часто розносять інфекції, особливо вірусні.

Колорадський жук

Цей найнебезпечніший шкідник картоплі, що за сезон дає кілька поколінь ненажерливих личинок. Ручний збір часто неефективний навіть на невеликих площах. Відлякування жука календулою, золою, тютюновим пилом теж не приносить бажаного результату. Найбільш дієвим методом боротьби з жуком колорадським є обприскування рослин хімічними препаратами – інсектицидами.

Боротися проти колорадського жука необхідно протягом усієї вегетації, починаючи від сходів. Припиняють обприскування за 20-30 днів до збирання врожаю. При цьому кратність обробок коливається від 1 (на ранніх сортах) до 3 (на пізніх). Слід враховувати, що більшість інсектицидів може використовуватися лише один раз за сезон. Така вимога обумовлена ​​тим, що при багаторазовому застосуванні одного препарату, жук набуде стійкості до його токсичного впливу. І подальші обробки будуть неефективними. Тому кожне обприскування здійснюють препаратами з різною діючою речовиною.

Боротьбу з колорадським жуком розпочинають якомога раніше. Останнім часом широкого поширення набула передпосадкова обробка бульб протруйниками. Однак на момент написання статті (2024 рік) в Україні для продажу населенню не було дозволено жодного протруйника, який ефективно і довгостроково протидіяв би колорадському жуку. Це не означає, що обробляти бульби не варто – проти інших шкідників, у тому числі ґрунтових, така підготовка захистить. Крім того, багато протруйників містять фунгіциди. Це означає, що після обробки ними, не тільки шкідники, а й хвороби деякий час не зашкодять сходам картоплі.

Якщо ж протруювання бульб не здійснювалося, то перше обприскування проводять у період від сходів до підгортання. Сигналом до проведення обробки є сильне заселення жуком молодих рослин (4 та більше дорослих особин на кущ) та/або поява яйцекладок.

Друге обприскування проводять після підгортання картоплі, до її цвітіння. До цього часу препарати, якими проводилася перша обробка, втрачають токсичність і вже не захищають рослини. Земля добре прогрівається на велику глибину. Дорослі особини колорадського жука, що зимували там, прокидаються і з’являються на поверхні. Великим рослинам дорослі жуки вже не можуть завдати значної шкоди. Однак з їх яєць через тиждень у великій кількості з’являються дуже ненажерливі личинки, які за лічені дні знищують все листя, залишаючи лише жорсткий скелет стебел. Тому обробку проводять з появою перших личинок.

Надалі обробки картоплі ранніх сортів не проводять. А ось середні та пізні – швидше за все, доведеться обприскати втретє. Жук, що доїв картоплю на сусідніх ділянках, починає розповзатися в пошуках зелених рослин і може дуже швидко знищити плантацію. Або ще гірше – залишиться на зимівлю на вашій ділянці.

Як було сказано вище, колорадський жук дуже швидко набуває стійкості до отрутохімікатів. Тому препарати з роками втрачають ефективність і не знищують цю комаху. Ознайомитися з найбільш дієвими інсектицидами можна тут.

Інші шкідники картоплі та боротьба з ними

Пошкоджують картоплю і комахи, що мешкають у ґрунті: личинки хруща, дротяники. Зменшити їх кількість допомагають агротехнічні та фітосанітарні методи: обробіток ґрунту, внесення мінеральних добрив, вирощування отруйних для шкідників сидератів (люпин, фацелія). Деякий захист для картоплі дає передпосадкова обробка бульб протруйниками.

Нематода – ще один небезпечний ґрунтовий шкідник. Поширюються нематоди із зараженим посадковим матеріалом. Тому ретельний вибір насіннєвих бульб, їх придбання у спеціалізованих господарствах, багато в чому захистять вашу ділянку від зараження. Крім цього, слід віддавати перевагу стійким до нематоди сортам картоплі. Дотримання сівозміни теж допоможе позбутися шкідника. Відлякують нематоду такі сидеральні культури, як фацелія та редька олійна.

Різноманітні сисні комахи – тлі, цикадки – хоч і не можуть безпосередньо заподіяти скільки-небудь значної шкоди картоплі, але є переносниками небезпечних вірусних інфекцій. Окрема боротьба з цими шкідниками не проводиться. Вони знищуються під час обробки картоплі проти колорадського жука.

Хвороби картоплі

Зазвичай городника цікавлять виключно шкідники, а хвороби картоплі залишаються поза увагою. Це хибний підхід. Ураження листя грибковими хворобами призводить до зменшення асиміляційного апарату рослини, передчасного припинення вегетації. Крім цього, при збиранні врожаю інфекція передається бульбам. Це призводить до суттєвих втрат під час зберігання. Боротися з хворобами картоплі необхідно не менш активно, ніж з її шкідниками.

Грибкові захворювання картоплі під час вегетації

Фітофтороз картоплі

Фітофтороз – грибкове захворювання, поширене, в основному, на Поліссі та у Лісостепу. Зараження рослин спостерігається, як правило, у фазу бутонізації – початку цвітіння. На листках, черешках, стеблах утворюються оливкові, а потім – бурі плями, обрамлені по периметру світло-зеленою каймою. У вологу погоду по периметру плями, з нижньої сторони листка, відмічається білий або сірий наліт. Це спороношення гриба. За сприятливих умов – високій вологості, відсутності вільної циркуляції повітря на посівах – плями швидко розростаються, охоплюючи весь листок. Хворе листя засихає на рослині. На уражених стеблах утворюються перетяжки; стебла надламуються.

З дощовою та поливною водою, а також під час збирання, при контакті з хворим бадиллям, хвороба передається бульбам. На поверхні утворюються темні чи сірі вдавлені плями різноманітної форми. Углиб бульби хвороба поширюється у вигляді розмитих конусів бурого чи коричневого кольору.

Втрати врожаю картоплі від фітофторозу, сумарно – в полі та при зберіганні, нерідко перевищують 50%. Крім цього, хвороба перекидається на томат, де шкода може бути ще більшою.

Заходи боротьби з фітофторозом картоплі. Вирощування стійких сортів, дотримання сівозміни, ретельне збирання з поля та подальше знешкодження рослинних решток картоплі та томату, в яких можуть зимувати спори грибка. Для посадки слід використовувати лише здоровий матеріал. Передпосадкова обробка бульб комплексними протруйниками типу Престиж не тільки вбиває інфекцію, але й захищає сходи від хвороб у початковий період. Під час збирання слід оберігати бульби від контакту з бадиллям. Для цього, за кілька днів до збирання, бадилля бажано зрізати, винести з ділянки та закласти в компост.

Важливим методом захисту від фітофторозу є збалансоване удобрення картоплі. Свіжий гній, надмірне азотне живлення призводять до надмірного розростання бадилля. Через погану циркуляцію повітря створюються сприятливі умови для розвитку хвороби. Тому свіжий гній під картопля вносять лише з осені, і лише у помірних дозах. Підживлення азотом у фазу бутонізації зменшують, а після цвітіння – припиняють зовсім. В цей період перевагу надають фосфорно-калійним добривам, необхідним для росту бульб. Використання мікроелементів при підживленнях сприяє поліпшенню загального стану рослин, а значить, їх стійкості проти хвороб.

Найбільш ефективні проти фітофторозу хімічні методи боротьби – обприскування рослин фунгіцидами. Починають обробку заздалегідь, ще до бутонізації. Для профілактичних обприскувань застосовують препарати контактної дії. Найбільш безпечними та доступними з них є мідьвмісні: Бордоська суміш, Хлорокис міді, Чемп, Чемпіон, Купроксат, Медян Екстра .

Крім захисної дії проти грибкових захворювань, ці засоби збагачують рослини мікроелементами (мідь, сірка). Слід пам’ятати, що препарати, які містять мідь, погано сумісні з іншими пестицидами, що використовуються, наприклад, проти колорадського жука. Тому такі робочі розчини готують окремо.

Для бакових сумішей з інсектицидами та добривами більш підходить контактний препарат Антракол . Крім захисту рослин від грибкових хвороб, він збагачує рослини цинком – досить важливим для картоплі мікроелементом.

При появі перших ознак хвороби або при формуванні сприятливих умов для її розвитку (затяжні дощі, рясні роси, туман) проводять обробки препаратами комплексної лікувально-профілактичної дії – Рідоміл Голд, Квадріс, Інфініто, Скор, Пенкоцеб, Захисник та ін. Ці засоби проникають у тканини рослини, розносяться по всіх її органах і пригнічують розвиток патогену.

Фунгіциди біологічного походження – Триходермін, Фітостпорін, Мікосан, Байкал, Фітодоктор – можуть використовуватися як профілактичний засіб та при незначному розвитку хвороби. Крім цього, вони бажаніші на ранніх сортах, а також у період збирання врожаю, коли використання хімії не рекомендується. Біологічними препаратами також обробляють сховища та бульби перед закладанням урожаю на зберігання.

Максимальна ефективність від обробки картоплі фунгіцидами досягається при їх регулярному, раз на 10-14 днів, використанні. Слід чергувати препарати з різною діючою речовиною, дотримуватись максимально допустимої кратності обприскувань, терміну очікування. Таким чином, городник отримає не лише здорову, а й безпечну продукцію.

Додатково про фітофтороз можна почитати у цій статті.

Макроспоріоз картоплі

Макроспоріоз – грибкове захворювання, що проявляється на картоплі досить рано. На листках утворюються округлі або кутасті темно-коричневі плями 4-15 мм в діаметрі. На плямах помітні концентричні кола та слабкий сірий чи чорний наліт. У суху спекотну погоду, суха тканина в плямах випадає; листя стає дірчастим. Нижні листки при сильному пошкодженні жовтіють і засихають. Зараженню сприяють значні коливання денних та нічних температур, спекотна погода у поєднанні із росами. На заражених бульбах хвороба проявляється не відразу, а в період зберігання, у вигляді вдавлених сухих темно-сірих або темно-коричневих плям. Втрати врожаю полягають в основному в його недоборі через зменшення листового асиміляційного апарату і можуть досягати 30-40%.

Заходи боротьби — ті самі, що й проти фітофторозу.

Альтернаріоз картоплі

Захворювання, багато в чому подібне до макроспоріозу. Останнім часом ці дві хвороби не розрізняють і об’єднують в одну. На відміну від макроспоріозу плями на листках, черешках і стеблах – без концентричних кіл. А наліт спороношення – більш помітний, густіший, оливкового кольору. Хвороба уражає рослини після цвітіння; спочатку інфікується нижнє, більш старе листя, яке передчасно жовтіє і відмирає. У суху погоду краї сильно уражених альтернаріозом листків загинаються вгору.

Заходи боротьби – ті ж, що й проти фітофторозу та макроспоріозу.

Різоктоніоз (чорна парша бульб картоплі)

Хвороба проявляється на бульбах, паростках та стеблах картоплі. На шкірці бульб утворюються дрібні горбисті нарости чорного кольору. Вони нагадують прилиплі грудочки чорної землі, які, однак, не відмиваються і не відтираються з поверхні бульби. На проростках утворюються дрібні бурі цятки або виразки. На стеблах, підземній їх частині або біля поверхні ґрунту, з’являється білий білий або сірий наліт гриба.

Хворі на ризоктоніоз насіннєві бульби дають зріджені нерівномірні сходи. Пошкоджені паростки часто загнивають ще до появи на поверхню ґрунту. Сильно уражені паршою бульби можуть не зійти зовсім. Через пошкодження грибком судин у нижній частині стебел, відбувається порушення циркуляції поживних речовин. Рослини не можуть формувати повноцінний асиміляційний апарат. Зменшується урожай.

Найбільш сприятливі умови для розвитку хвороби спостерігаються на карбонатних (лужних) важких, глинистих, перезволожених ґрунтах. Особливо хвороба шкодить сходам у холодну затяжну весну.

Заходи боротьби . Використання здорового посадкового матеріалу, протруювання насіннєвих бульб, дотримання сівозміни, поліпшення механічного складу ґрунту, хімічна меліорація лужних та солонцюватих ґрунтів.

Картопля пошкоджується й іншими видами парші: горбиста, срібляста, порошиста. Вони проявляються в основному на бульбах у вигляді різних виразок або горбків. Поширюються переважно із зараженим посадковим матеріалом. Заходи боротьби – ті самі, що й проти чорної парші.

Вірусні хвороби картоплі

Вірусні захворювання картоплі абсолютно не піддаються лікуванню. У більшості випадків вірусна інфекція хоч і не призводить до загибелі рослини, але значно знижує врожайність за рахунок зменшення асиміляційного апарату, дрібнішання бульб, зниження їх споживчих якостей. Вірус передається з посадковим матеріалом наступним поколінням. В результаті картопля вироджується.

Симптоми ураження вірусами можна побачити ще ранніх стадіях зберігання посадкового матеріалу. Хворі бульби, як правило, проростають раніше за здорові. Паростки тонкі, ниткоподібні, іноді викривлені. Такі бульби відбраковують. Їх можна використовувати в їжу чи на корм. Але для посадки вони непридатні. Під час вегетації, хворі рослини вирізняються меншим ростом, укороченими міжвузлями, деформованими, зморщеними листками. Часто листя має строкате або невластиве сорту забарвлення. Такі рослини викопують та спалюють.

Вірусна інфекція передається з соком рослини. Це може статися при розрізанні бульб перед їх висадкою, при механічній обробці ґрунту на картопляній грядці, при розселенні комах-шкідників по ділянці.

Заходи боротьби з вірусними захворюваннями картоплі :

• використання здорового посадкового матеріалу, придбаного у спеціалізованих підприємствах;
• періодичне сортооновлення;
• вибраковування хворих посадкових бульб та вегетуючих рослин;
• дезінфекція інструменту при різанні бульб, підсушування зрізу, обпилення його золою;
• боротьба зі шкідниками, що сприяють поширенню хвороб: попелицями, трипсами, цикадками.

Хвороби картоплі під час зберігання

Багато хвороб, що вражають картоплю в полі, передаються потім бульбам і завдають значної шкоди при їх зберіганні. Раніше ми розглянули ці захворювання, їх симптоми, заподіяну шкоду та заходи боротьби з ними. Проте існують специфічні хвороби, які проявляються на бульбах під час їх зберігання.

Суха гниль (фузаріоз). Проявляється у сховищах, переважно на травмованих при збиранні бульбах. На поверхні утворюються темні концентричні вдавлені плями з сірими, брудно-білими, жовтими чи рожевими подушечками спороношення гриба. Уражена хворобою м’якоть бульби під плямами темніє, стає пухкою, потім висихає і муміфікується.

Мокра гниль. На уражених бульбах утворюються темні плями. При натисканні з-під них з’являється слизова маса жовтого, бурого або рожевого кольору з різким, дуже неприємним запахом. Хвороба розвивається на механічно пошкоджених, обпалених сонцем, або підморожених бульбах. А також як вторинна інфекція на бульбах, інфікованих фітофторою, паршею.

Заходи боротьби з хворобами картоплі під час зберігання:

• дотримання оптимального температурного та повітряного режиму зберігання;
• вибраковування пошкоджених та хворих бульб, які використовують у їжу в першу чергу;
• озеленення посадкового матеріалу;
• обробка сховищ та бульб біопрепаратами, якщо таке передбачено їх інструкцією щодо використання.