Буряк: ботанічні особливості та основні форми
Буряк – це вид рослин, який займає одне з ключових місць у світовому сільському господарстві. Він забезпечує людей не лише поживними коренеплодами та вітамінною зеленню, а й є одним з основних джерел виробництва цукру.
Класифікація та походження буряка
Буряк належить до родини Амарантових. Його батьківщиною вважається Середземномор’я та узбережжя Атлантичного океану. Дикий морський буряк досі зустрічається на прибережних територіях.
Перші згадки про використання буряка як лікарської та овочевої рослини датуються II тисячоліттям до н.е. (Давня Месопотамія, Греція). Цікаво, що спочатку в їжу вживали лише листя, а масивні коренеплоди були виведені значно пізніше – приблизно в XVI столітті.
Морфологічна будова
Буряк – переважно дворічна рослина. У перший рік вона формує розетку листків та коренеплід, а на другий – квітконосне стебло та насіння. Деякі форми за певних умов можуть зацвітати в перший рік.
Коренева система – стрижнева. Складається з потовщеного головного кореня (коренеплоду) та численних бічних корінців, що проникають у ґрунт на глибину до 1,5–2 метрів.
Коренеплід – це потовщена частина стебла, кореневої шийки та кореня. Має різну форму (кулясту, конічну, видовжену) та забарвлення кори й м’якоті (від білого до темно-бордового).
Листки великі, черешкові, серцеподібної або трикутної форми. У столових сортів вони часто мають антоціанове (червоне) забарвлення жилок.
Суцвіття та квіти. На другий рік відростає розгалужене стебло з суцвіттям – нещільним колосом. Квіти дрібні, зеленуваті, двостатеві, зібрані в групи по 2–5 штук.
Запилення – перехресне, за допомогою вітру та комах.
Плоди (насіння). Плоди зростаються між собою, утворюючи клубочки (супліддя). Саме ці клубочки зазвичай висівають, хоча існують і генетично однонасінні сорти.
Основні форми буряка та їх використання
Завдяки штучному відбору, на даний момент виведено чотири основні форми буряка. Всі вони є представниками одного виду – буряк звичайний (Beta vulgaris).
Столовий буряк
Це овочева культура з високими смаковими якостями. Завдяки пігментам – бетаціанінам – коренеплід столового буряка має інтенсивний темно-червоний або бордовий колір. Деякі сорти відрізняються смугастим забарвленням у вигляді концентричних кілець на поперечному перерізі. Існують сорти екзотичного жовтого або білого кольору. Столовий буряк широко використовується у кулінарії (борщ, салати, вінегрети) та промисловості для виготовлення натуральних барвників.
Кормовий буряк
Вирізняється величезними розмірами коренеплодів – вони можуть сягати кількох кілограмів. Форма коренеплодів – переважно видовжена, овальна. Колір буває жовтим, білим або помаранчевим. Це – високоякісний соковитий корм для сільськогосподарських тварин, що стимулює надої молока.
Цукровий буряк
Технічна культура з видовженим білим коренеплодом. Містить найбільшу кількість сахарози (від 16% до 22%). Це основна сировина для виробництва цукру в помірних широтах нашої планети. Побічні продукти (жом, патока) використовуються як корм та добриво.
Мангольд (листовий буряк)
Цей вид не утворює коренеплоду. Всю енергію рослина спрямовує на розвиток потужного листя та соковитих черешків. Листя додають у салати, супи, використовують як альтернативу шпинату. Черешки можна тушкувати або маринувати.
Хоча всі форми буряка і мають багато спільного, проте є й відмінності. Вони полягають не тільки в морфологічних особливостях, напрямках використання, але і у дещо різних технологіях вирощування. Ми обов’язково розглянемо це в наступних статтях.