Захист рослин. Основні методи

Захист рослин – це комплекс заходів, спрямованих на зниження шкоди для рослин з боку шкідників, хвороб та іншої рослинності (бур’янів). В присадибному і фермерському господарстві ці заходи можна об’єднати в декілька груп:

Агротехнічні – включають в себе правильну сівозміну, внесення оптимальних доз добрив, ретельний обробіток ґрунту, формування оптимальної густини посівів, поливи, використання споруд захищеного ґрунту, тощо. Такі заходи сприяють стійкості культурних рослин проти хвороб і шкідників.

Хімічні – використання для захисту культурних рослин хімічних сполук. Це можуть бути як препарати для безпосередньої боротьби з шкідливими організмами – пестициди, так і речовини, що підвищують стійкість рослин проти негативних явищ – регулятори росту, імунізатори, мікродобрива.

Біологічні – ті ж самі  заходи, що і попередні, тільки препарати, що використовуються, мають не хімічне, а біологічне походження. Це можуть бути препарати, що містять бактерії та гриби-антагоністи шкідливим грибам, їх спори або продукти життєдіяльності. Тобто, це також пестициди, тільки з префіксом «Біо».

Захист рослин
Захист рослин – важливий елемент рослинництва

Захист рослин у присадибному господарстві

Більшість садівників-початківців відчувають певну (і небезпідставну) недовіру до хімічних засобів захисту рослин (ЗЗР) і спочатку повністю відмовляються від їх використання. Проте згодом точка зору дещо змінюється і більш-менш досвідчені садівники в окремих випадках вдаються до обприскувань посівів пестицидами. Як правило, боротьба ведеться з колорадським жуком на картоплі і баклажанах та з фітофторозом на томатах. І тут трапляються перші помилки: використання дешевих неякісних обприскувачів, неефективних або фальсифікованих препаратів, збільшення норм внесення та перевищення кратності обробок – це все не тільки не знищує шкідників, а й наносить пряму шкоду довкіллю і робить продукцію небезпечною.

Крім цього, садівники часто нехтують боротьбою з іншими, не менш небезпечними хворобами і шкідниками рослин. Все це призводить до епіфітотій –спалахів захворювань і нашесть шкідників.. Тобто бажання мати екологічно чисту продукцію веде до повної її втрати, внаслідок пошкодження шкідливими організмами. І, як наслідок, до покупки на ринку овочів і фруктів, які ніким і ніколи не перевірялися на вміст шкідливих речовин.

Кожен садівник сам обирає свою стратегію захисту рослин. Це може виключно агротехнічний захист: ретельно продумана сівозміна, використання тільки стійких сортів, вирощування вразливих культур у спорудах захищеного ґрунту. Це може бути агротехнічний захист плюс обережне використання пестицидів при виявленні шкідників, чи симптомів захворювань. Це може бути інтенсивний хімічний захист: від протруювання посадкового матеріалу, регулярних профілактичних обприскувань рослин протягом вегетації, аж до обробки продукції перед закладкою на зберігання.

Найбільш ефективним і безпечним є поєднання високого рівня агротехніки з регулярним використанням пестицидів, але не раз на 7-10 днів (середній термін захисної дії препаратів), а раз на 14 днів (на початку вегетації) або на 30 днів (у другій половині літа). При виявленні ураження рослин шкідливими організмами обприскування можна проводити частіше, при відсутності ураження – рідше. Використання позакореневих і кореневих підживлень сприятиме покращенню стану рослин і їх стійкості.

Ефективне і безпечне використання пестицидів – ціла галузь сільськогосподарської науки. Але воно цілком можливе і присадибному господарстві. Звісно для цього треба мати відповідні базові знання. Про це йтиметься у наступних статтях.